У психології зорове сприйняття означає здатність мозку інтерпретувати та осмислювати візуальну інформацію, отриману від наших очей. Це передбачає розпізнавання форм, кольорів, глибини та інтерпретація просторових відносин між об’єктами.
У людському зоровому сприйнятті очі діють як датчик або камера, нейрони діють як сполучний кабель, а мозок діє як процесор. Основними елементами зорового сприйняття є: Будова ока. Формування зображення в оці.
Візуальне сприйняття конкретно стосується здатності інтерпретувати те, що бачать очі. Цей навик включає 3 підкатегорії візуальних когнітивних здібностей, просторове сприйняття та сприйняття предметів.
Візуальне сприйняття – це здатність інтерпретувати навколишнє середовище фотопічний зір (денний зір), кольоровий зір, скотопічний зір (нічне бачення) і мезопічний зір (сутінковий зір), використовуючи світло у видимому спектрі, що відбивається об’єктами в навколишньому середовищі.
Сприйняття включає п'ять почуттів: дотик, зір, звук, нюх і смак. Він також включає так звану пропріоцепцію, яка є набором почуттів, які дозволяють нам виявляти зміни в положенні тіла та рухах.
Світло насправді є фізичним джерелом енергії, оскільки його існування відчувається і наш мозок реагує на нього. Існує шість основних етапів процесу візуального сприйняття: прийом, трансдукція, передача, відбір, організація та інтерпретація.